antigai1-2004

02 березня 2004 р Командиру окремого батальйону ДПС по Черкаській областіпідполковнику міліції п. КОКОДЗЕЮ Iвану Володимировичу18000 , м. Черкаси, вул. Л. Українки, 21 Копія : ________________________________ _______________________________________ _______________________________________ _______________________________________

від гр. ПАВЛЯКА Костянтина Степановича,що проживає за адресою18000, м. Черкаси, вул. Корольова, 32, кв. 93

СКАРГА №1

Я, ПАВЛЯК Костянтин Степанович, народився 18.06.1964 р. у м. Борислав Львiвської областi, проживаю за адресою 18000, м. Черкаси, вул. Корольова, 32, кв. 93, звертаюся до Вас зi скаргою , на яку маю право зг. п. 2.14 (д) ПДР , на незаконнi дiї вашого працiвника сержанта ЖУРИЛА Євгена Олександровича, серiя та номер нагрудного знаку ЧК 0136. Суть скарги полягає у наступному. Я є менеджером черкаського музичного гурту "ВЕЛЬВЕТ" ( "THE VELVET"). У нiч з 23 на 24 лютого ц.р. ми виступали у нiчному клубi "МIЛЛЕНIУМ» , розташованому за адресою м. Черкаси, вул. Сумгаїтська, з концертом, присвяченим святу - Дню Захисника Вiтчизни. Я особисто виконував пiд час концерту вiдео- та фотозйомку . Виступ закiнчився пiзно уночi, пiсля чого ми з музикантами завантажили деякi музичнi iнструменти у мiй автомобiль DAEWOO Nubira , реєстрацiйний номер 77059МЕ, та два музиканти , а саме гр. МОЙСЕЙ Євген Миколайович, що проживає за адресою м. Черкаси , пров. Житлокоопiвський, 32 та гр. КРИВОБОРОДОВ Максим, що проживає за адресою м. Черкаси, пров. Атамановського, 47 сiли у мiй автомобiль i я повiз , зг. п. 2.14 (а) ПДР, їх особисто до них додому, так як було вже пiзно i транспорт не ходив. Нi до виступу, нi пiд час виступу, нi пiсля виступу спиртних напоїв я не вживав. Спочатку я з клубу "Мiлленiум" поїхав вiдвозити додому гр. Кривобородова Максима , що проживає по провулку Атамановського, 47. Пiсля чого з провулку Атамановського виїхав на вулицю Громова i поїхав вулицею Громова у напрямку центру мiста, щоб вiдвезти додому найкоротшим шляхом гр. МОЙСЕЯ Євгена Миколайовича, який проживає за адресою м. Черкаси , пров. Житлокоопiвський, 32 . Не доїжджаючи кiлькасот метрiв до повороту, який веде до провулку Житлокоопiвський, я помiтив злiва на узбiччi за ходом мого автомобiля невiдомий менi автомобiль марки ВАЗ свiтлого кольору без ввiмкнутих габаритних вогнiв , без ввiмкнутих фар та без ввiмкнутих ( працюючих) проблискових маячкiв ( проблискових маячкiв на ньому взагалi встановлено не було ), який знаходився у цей час вiд мене на вiдстанi 50-80 метрiв , бiля якого знаходилися двоє людей, схожих на працiвникiв мiлiцiї, один з яких невнятно подавав менi мiлiцейським жезлом команду зупинитися. ( Пiзнiше, вже пiсля складання протоколу я роздивився i записав номер цього автомобiля : 0111 МА, бiлi цифри та лiтери на синьому фонi ). Побачивши людину, схожу на працiвника мiлiцiї , яка подавала менi мiлiцейським жезлом команду зупинитися , я , виконуючи п. 2.4. та п. 8.9 ПДР, увiмкнув сигнал правого повороту , здiйснив зупинку на правiй сторонi проїжджої частини вулицi навпроти невiдомого автомобiля свiтлого кольору , заглушив двигун i , оскiльки була темна пора доби, а саме - 24 лютого 2004 року , 3 години 45 хвилин ночi, я не став виходити з автомобiля , а опустив скло водiйських дверей, щоб дiзнатися про причини зупинки. Передбачаючи, що у мене будуть вимагати документи, я вiдстiбнув пасок (ремiнь) безпеки, так як водiйськi та iншi документи ( паспорт i т.п.) знаходилися у мене в лiвiй нагруднiй кишенi, i пасок ( ремiнь) безпеки заважав би менi вийняти їх з кишенi . Побачивши, що я не збираюся виходити з автомобiля, секунд через 30-40 пiсля того, як я вiдстiбнув пасо безпеки, до водiйських дверей мого автомобiля неквапливо пiдiйшов чоловiк у формi працiвника ДАI, який не привiтався, не вiддав честi, приклавши праву руку долонею до головного убору, а дуже швидко i нечiтко проговорив своє звання i прiзвище , що саме я не змiг почути, так як вiн говорив не у напрямку до мене , а поверх автомобiля. Пiсля чого цей невiдомий менi чоловiк почав вимагати мої документи, не сказавши, якi саме конкретно документи я повинен йому показати. Проте я вийняв документи ( а саме : "Посвiдчення водiя" серiя РКА №099594 , "Талон" серiя РКА № 381594, "Свiдоцтво про реєстрацiю ТЗ" серiя РКС № 277491 ) i , подаючи їх цьому чоловiковi крiзь вiдчинене вiкно, вiдповiдно до п. 2.14 (в) ПДР запитав у цього чоловiка про причини зупинки ним мого автомобiля та затримки мене та мого пасажира . Цей чоловiк ( який, як я дiзнався пiзнiше з протоколу та запису у талонi, був сержантом ЖУРИЛО Євген Олександрович , серiя та номер нагрудного знаку ЧК 0136) узяв мої документи, почав їх розглядати , присвiчуючи собi китайським зеленим лiхтариком, якi продаються на базарах ( що вiдразу викликало у мене пiдозру) , а на моє запитання про причини зупинки ним мого автомобiля цей чоловiк вiдповiв, що причиною зупинки мого автомобiля було те, що я не був пристiбнутий паском ( ременем) безпеки. Почувши таку вiдповiдь, я доброзичливим тоном запитав у сержанта ЖУРИЛА Є.О. , як вiн змiг роздивитися у темнотi на вiдстанi понад 50 метрiв , що я не пристiбнутий паском, коли подавав менi сигнал зупинитися ? На що сержант ЖУРИЛО Є.О. вiдповiв менi , щоб я не задавав дурних запитань . Дослiвно вiн сказав менi таку фразу : " Не задавайте дурних запитань". В цей час iнший чоловiк у формi працiвника мiлiцiї, який менi не вiдрекомендувався i не надав жодних документiв , i тому я не мiг достеменно знати, чи вiн був працiвником мiлiцiї ( ДАI), чи незаконно був вдягнений у форму працiвника мiлiцiї, i до цих пiр я не знаю, хто це був, ходив навколо мого автомобiля i щось розглядав. Я не знаю, що вiн хотiв там знайти чи побачити, але сержант ЖУРИЛО Є.О. , закiнчивши розглядати мої документи , не вiддав їх менi, а про щось iз iншим чоловiком у формi працiвника мiлiцiї переглянувся i вони тихо, так щоб я не почув про що, мiж собою переговорили . Пiсля чого сержант ЖУРИЛО Є.О. запитав у мене , чи я не перевожу автомобiлем забороненi до перевезення предмети, на що я вiдповiв , що нiяких заборонених предметiв я не перевожу. Пiсля чого сержант ЖУРИЛО Є.О. категоричним i зверхнiм тоном наказав менi вiдчинити багажник. Я був змушений супроти власної волi вийти iз автомобiля i вiдчинити багажник. Там у мене знаходилась гiтара у чохлi, яка привернула увагу сержанта ЖУРИЛА Є.О. Вiн запитав у мене, що це таке. Я вiдповiв, що це гiтара, такий музичний iнструмент . Почувши мою вiдповiдь, сержант ЖУРИЛО Є.О. знову ж таки категоричним i зверхнiм тоном наказав менi розкрити чохол. Я не хотiв ускладнювати ситуацiю, сподiваючись, що коли вони побачать, що це дiйсно гiтара, а не кулемет, то вiддадуть менi документи i я зможу поїхати додому , поїсти i лягти спати, так як я був вже дуже втомлений. Тому , хоча сержант ЖУРИЛО Є.О. i не показав менi при цьому нiяких документiв, якi б дозволяли йому та незнайомому чоловiковi у формi працiвника мiлiцiї виконувати обшук мого автомобiля, чим порушив статтю 19 Конституцiї України , згiдно якої вiн повинен був дiяти виключно у спосiб, що передбачений Конституцiєю та законами України, та порушив також п. 2.4 в), не надавши менi документiв, якi б свiдчили про наявнi "законнi пiдстави" для огляду мого автомобiля, та порушив статтю 5 Закону України "Про мiлiцiю", не пред'явивши на мою вимогу службове посвiдчення, я супроти власної волi розкрив чохол i показав цим людям гiтару, точнiше її частину . Коли вони побачили, що це не кулемет i не iнший iз предметiв, заборонених до перевезення, вони знову мiж собою пiдозрiло перезирнулися. Потiм сержант ЖУРИЛО Є.О. запитав, чи не вживав я сьогоднi алкогольних напоїв, на що я дав вiдповiдь, що не вживав. Вiн ще раз мене перепитав, чи не вживав я сьогоднi алкогольних напоїв, i я знову дав йому таку ж негативну вiдповiдь, наголосивши, що нi вчора, 23.02.04 , нi сьогоднi , 24.02.04, я не вживав алкоголю. Пiсля чого сержант ЖУРИЛО Є.О. мої документи (посвiдчення водiя , талон до посвiдчення водiя, свiдоцтво про реєстрацiю ТЗ), якi вiн тримав у руках, зiгнув i склав у формi трубочки , i наказав менi у цю "трубочку" дихнути. Причому цю трубочку вiн тримав на рiвнi свого пояса ( трохи нижче сонячного сплетiння) , так що якби я став дихати у цю "трубочку", то я був би змушений нахилятися i пiдставляти свою потилицю пiд удар ( в цей час iнший невiдомий менi чоловiк у формi працiвника мiлiцiї стояв поруч) . Це менi здалося пiдозрiлим, так як я нiде не зустрiчав у ПДР , в iнших нормативах i Законах згадку про те, що працiвнику ДАI дозволяється псувати мої документи, i що я повинен дихати у таку "трубочку", складену працiвником ДАI iз моїх документiв . Можливо, що це якийсь тест на щось iнше, наприклад, на наявнiсть у пiддослiдного громадянина почуття власної гiдностi. Тому я категорично вiдмовився це робити ( нахилятися i дмухати у складену iз моїх документiв трубочку, яку сержант ЖУРИЛО Є.О. тримав на рiвнi свого пояса) , так як ця пропозицiя принижувала мою людську гiднiсть. Цими дiями сержант Журило Є.О. порушив п. 1.5 Iнструкцiї "ПРО ПОРЯДОК НАПРАВЛЕННЯ ГРОМАДЯН ДЛЯ ОГЛЯДУ НА СТАН СП'ЯНIННЯ В ЗАКЛАДИ ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я ТА ПРОВЕДЕННЯ ОГЛЯДУ З ВИКОРИСТАННЯМ ТЕХНIЧНИХ ЗАСОБIВ" вiд 24 лютого 1995 р. N 114/38/15-36-18, яка говорить про те , що "Пiд час проведення огляду працiвники закладiв охорони здоров'я та мiлiцiї повиннi дiяти тактовно, не принижуючи честi й гiдностi особи, яка оглядається" , а огляд розпочався в момент, коли сержант ЖУРИЛО Є.О. почав задавати менi запитання про вживання мною алкогольних напоїв, а також вiн порушив ст. 5 Закону України "Про мiлiцiю" , де сказано, що "У взаємовiдносинах з громадянами працiвник мiлiцiї повинен виявляти високу культуру i такт ", а також порушив вимоги роздiлу 3.4. "Настанов ДПС ДАI "Стосунки iнспектора з учасниками дорожнього руху".

Внаслiдок цього принизливого наказу вiд сержанта ЖУРИЛА Є.О. я зрозумiв, що невiдомi менi люди у формi працiвникiв ДАI , користуючись своїм службовим становищем, яке ставить мене у залежне вiд їхньої волi та бажання становище, просто провокують мене на вчинення незаконних дiй, таких як : пропозицiя про дачу хабаря посадовим особам i працiвникам мiлiцiї , дача хабаря посадовим особам i працiвникам мiлiцiї, опiр працiвникам мiлiцiї або хулiганство у формi нецензурної лайки. Так як я достеменно знав, що за останнi три доби я не вживав жодної краплi будь-якого алкоголю ( нi напоїв, нi лiкiв, нi алкогольного морозива ) , нiяких ознак сп'янiння у вiдповiдностi до " Iнструкцiї ПРО ПОРЯДОК НАПРАВЛЕННЯ ГРОМАДЯН ДЛЯ ОГЛЯДУ НА СТАН СП'ЯНIННЯ В ЗАКЛАДИ ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я ТА ПРОВЕДЕННЯ ОГЛЯДУ З ВИКОРИСТАННЯМ ТЕХНIЧНИХ ЗАСОБIВ" вiд 24 лютого 1995 р. N 114/38/15-36-18 у мене не спостерiгалося (не було i не могло бути нi запаху алкоголю з рота, нi нестiйкостi пози, нi порушення мови, нi вираженого тремтiння пальцiв рук, нi рiзкої змiни забарвлення шкiряного покриву обличчя, нi поведiнка, що не вiдповiдала б обстановцi ), мiй пасажир на мене не заявив, що я вживав алкоголь, i так само я категорично заперечував вживання мною алкоголю, а проте сержант ЖУРИЛО Є.О. продовжував до мене безпiдставно прискiпуватися i стверджувати, що я перебуваю у станi алкогольного сп'янiння, то я зрозумiв, що цi "працiвники мiлiцiї" вигадують будь-якi способи, щоб звинуватити мене у керуваннi транспортним засобом у станi сп'янiння, щоб цим спровокувати мене на незаконнi дiї i отримати вiд мене хабаря. Вочевидь, цi "працiвники мiлiцiї" наївно , але помилково, вважали, що коли я їду автомобiлем 24 лютого в 4 години ночi, то це обов"язково я повертаюся з п"янки-гулянки з приводу святкування Дня Захисника Вiтчизни, а значить я обов"язково щось таки випив або з"їв алкогольного, а значить, з мене можна витрусити якусь копiйку. Тому я прийшов до висновку , що будь-який розумний дiалог з ними безперспективний i щось їм доводити немає смислу, i тому вiдмовився взагалi виконувати будь-якi їхнi накази, так як боявся, що вони , користуючись своїм службовим становищем, обов"язково знайдуть спосiб, як мене спровокувати, а , можливо, навiть спричинити менi тiлеснi ушкодження . Далi сержант ЖУРИЛО Є.О. поклав мої документи собi в кишеню i запропонував менi сiсти у їхнiй автомобiль i подути в трубочку. В яку саме трубочку я повинен був дути, менi роз"яснено не було, а я сам не повинен був здогадуватися, що цей сержант має на увазi, так як вiн менi вже давав перед цим наказ дути у "трубочку" , складену з моїх документiв. Якщо ж вiн мав на увазi iндикаторну трубку "Контроль тверезостi", то мене вiн про це не повiдомив. Причому до моменту надходження цiєї пропозицiї вiд сержанта ЖУРИЛА Є.О. ним нiякого протоколу складено не було i свiдки, якi могли б засвiдчити, що я був у станi алкогольного сп"янiння i спрямовувався працiвниками ДАI на проходження огляду на стан сп"янiння , i якi могли б засвiдчити результати мого "дуття у трубочку", запрошенi не були. Я вiдмовився це робити на тiй пiдставi, що менi вiдомо, що до складу трубки "Контроль тверезостi" входять речовини, шкiдливi для здоров"я людини i якi можуть призвести навiть до смертельного випадку, якщо їх ненароком вдихнути. Пiсля цього сержант ЖУРИЛО Є.О. став викрикувати вголос, що я ухиляюся вiд проходження огляду на стан алкогольного сп"янiння, потiм разом зi своїм напарником зупинили спочатку одного автомобiля ( здається , вантажний ГАЗ-53 , в темрявi я не роздивився) , записали данi першого водiя, пiсля чого зупинили iншого автомобiля , записали данi його водiя, користуючись своїм службовим становищем нав"язали їм думку, що я нiбито ухиляюся вiд медичного огляду, причому менi поспiлкуватися з водiями i записати їхнi данi сержант ЖУРИЛО Є.О. та iнший "працiвник мiлiцiї" не дали, i я гадаю, що цi водiї , яких записали у свiдки, не могли знати, чи спостерiгається у мене запах алкоголю з мого рота та чи наявнi у мене цi та iншi ознаки сп"янiння, чи нi, бо пiдiйти їм до мене чи менi до них "працiвники мiлiцiї" не дали, а для визначення стану алкогольного сп"янiння у вiдповiдностi з п. 2.5 ПДР , у вiдповiдностi з п.1.1 ( четвертий абзац) " IНСТРУКЦIЇ ПРО ПОРЯДОК НАПРАВЛЕННЯ ГРОМАДЯН ДЛЯ ОГЛЯДУ НА СТАН СП'ЯНIННЯ В ЗАКЛАДИ ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я ТА ПРОВЕДЕННЯ ОГЛЯДУ З ВИКОРИСТАННЯМ ТЕХНIЧНИХ ЗАСОБIВ" вiд 24 лютого 1995 р. N 114/38/15-36-18 та у вiдповiдностi зi ст. 19 Конституцiї України ( "Правовий порядок в Українi грунтується на засадах, вiдповiдно до яких нiхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. ") я повинен був би обов"язково проходити такий огляд лише в тому випадку, якщо б у мене спостерiгалися ознаки сп"янiння, а оскiльки я був повнiстю тверезий, i ознак сп"янiння не спостерiгалося, i я твердо знав, що я алкоголю не вживав, тому запаху алкоголю з мого рота просто не могло бути, i свiдки не можуть засвiдчити, що якi-небудь iз ознак сп"янiння у мене були, то я мав повне право вiдмовитися i не проходити огляду. Оскiльки я не мав змоги поспiлкуватися з цими водiями, яких записали у свiдки , i не мав змоги пояснити їм все , що я написав вище, то я просто вголос заявив , що я вiдмовляюся вiд того, щоб надi мною ставили без моєї згоди дослiди i експерименти у вiдповiдностi iз Конституцiєю України, стаття 19 та стаття 28. Я не певний, що цi водiї, котрих записали у свiдки, зрозумiли, про що я промовляв i що я мав на увазi, так як вони самi мали переляканий вигляд i могли погодитися на що завгодно, лиш би їх пошвидше вiдпустили, а , крiм того, я не впевнений , що вони самi були тверезi . Тому я категорично проти прийняття свiдчень цих людей до уваги по сутi справи, так як вони могли дати будь-якi необхiднi сержанту ЖУРИЛУ Є.О свiдчення пiд тиском "працiвникiв мiлiцiї". Крiм того, протокол про начебто вчинене мною адмiнiстративне правопорушення складався сержантом ЖУРИЛОМ Є.О. уже без них, на момент складання протоколу i запису мною пояснень до протоколу цi водiї вже поїхали з мiсця, де я незаконно затримувався працiвниками мiлiцiї сержантом ЖУРИЛОМ Є.О. та iншим, невiдомим менi чоловiком у формi працiвника мiлiцiї. Пiсля того, як цi два свiдки надали "працiвникам мiлiцiї" свої данi i вiд"їхали у напрямку Проспекту Хiмiкiв, сержант ЖУРИЛО Є.О. запитав у мене : "Ну що, в диспансер теж не поїдемо", на що я вiдмовився, так як не мав бажання їхати кудись один iз незнайомими людьми вночi, так як мене могли завезти невiдомо куди, насильно влити у рот горiлки чи ще якоїсь мерзоти, i тодi менi б було взагалi важко доводити свою безвиннiсть. Пiсля цього сержант ЖУРИЛО Є.О. сiв у свiй автомобiль i почав щось писати, а я сiв у свiй автомобiль i став перечитувати книгу адвоката Вадима Володарського "Как водителю защитить себя от обвинений в нарушении дорожного движения". Через деякий час до мене пiдiйшов iнший, невiдомий менi мiлiцiонер, i попросив сiсти в їхнiй автомобiль. Я погодився це зробити, сiв на переднє пасажирське сидiння , але не закрив дверi, щоб мати змогу у випадку небезпеки покинути автомобiль. Сержант ЖУРИЛО Є.О. надав менi для ознайомлення та пiдписання один примiрник протоколу, який згiдно його вказiвок я мав пiдписати у двох вказаних ним менi мiсцях. Проте я спочатку вирiшив ознайомитися зi змiстом протоколу, почав його уважно читати, внаслiдок чого виявив, що iм"я цього сержанта є ЖУРИЛО Євген Олександрович, а в протоколi в багатьох графах залишенi порожнi рядочки для того, щоб потiм можна було туди дописати всiлякi вигадки. Я звернув увагу сержанта ЖУРИЛА Є.О. на це i попросив його поставити всюди прочерки ( Z) або вписати туди якiсь вiдомостi. Вiн почав щось писати i в цей момент знову в мене запитав : "Так скiльки ви сьогоднi випили ?", на що я йому вiдповiв, що такими питаннями вiн принижує мою гiднiсть, так як я вже заявляв , що алкоголю не вживав, а крiм того, в Українi ще нiхто не вiдмiняв презумпцiю невинностi. Сержант щось довго записував до першого примiрника протоколу, хвилин десять, потiм дав менi знову прочитати. Читаючи протокол, я помiтив, що у протоколi були записанi адреса, iм"я та прiзвище двох вищезгаданих свiдкiв, але їхнiх свiдчень у протоколi я не побачив, цих свiдчень не було, а також я помiтив iншi неточностi. Я почав записувати свої власнi пояснення до протоколу, де вказав, що я не перебуваю у станi алкогольного сп"янiння i запаху алкоголю з рота, а також iнших явних видимих ознак алкогольного сп"янiння , передбачених в " IНСТРУКЦIЇ ПРО ПОРЯДОК НАПРАВЛЕННЯ ГРОМАДЯН ДЛЯ ОГЛЯДУ НА СТАН СП'ЯНIННЯ В ЗАКЛАДИ ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я ТА ПРОВЕДЕННЯ ОГЛЯДУ З ВИКОРИСТАННЯМ ТЕХНIЧНИХ ЗАСОБIВ" вiд 24 лютого 1995 р. N 114/38/15-36-18 , у мене немає, а те, що начебто у мене є запах алкоголю з рота, є вигадками працiвника мiлiцiї, який мене затримав - сержанта Журила Є.О. Далi я з ахотiв вiрно сформулювати i записати до протоколу пояснення , на пiдставi чого я вiдмовляюся вiд проходження медичного огляду, i при цьому став гортати згадану вище книгу Вадима Володарського. Побачивши це, сержант ЖУРИЛО Є.О. iронiчним тоном почав з мене кепкувати , запитав, що це за книжка, а коли я йому показав обкладинку цiєї книжки, то вiн менi сказав : " О, якими розумними книжками ви пообзаводилися", на що я вiдповiв, що так, такi книжки допомагають виходити iз неприємних ситуацiй, коли менi прагнуть приписати яке-небудь порушення, якого я не робив. Далi сержант ЖУРИЛО Є.О. знову iронiчним тоном сказав , що менi треба було давно пiдкреслити це мiсце у книзi, щоб швидше знаходити, натякаючи мабуть на те, що мене нiбито часто зупиняють за знаходження за кермом у нетверезому станi, чим вiн , сержант ЖУРИЛО Є.О. знову зробив спробу принизити мою честь та гiднiсть, а , крiм того, заважав зосередитися на правильному заповненннi протоколу. Далi я записав у протоколi, що я не ухиляюся вiд проходження медичного огляду , а вiдмовляюся вiд незаконного проведення огляду на пiдставi своїх невiд"ємних конституцiйних прав, а саме - статтi 28 Конституцiї України, в якiй говориться : "Кожен має право на повагу до його гiдностi. Нiхто не може бути пiдданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гiднiсть, поводженню чи покаранню. Жодна людина без її вiльної згоди не може бути пiддана медичним, науковим чи iншим дослiдам" , оскiльки медичний огляд обстеження на стан сп"янiння є саме сукупнiстю медичних дослiдiв. Крiм того, як я вже зазначав вище, але не записав до протоколу внаслiдок вiдсутностi там вiльного мiсця, менi не обов"язково було проходити медичний огляд ще й тому, що у вiдповiдностi з п.1.1 ( четвертий абзац) " IНСТРУКЦIЇ ПРО ПОРЯДОК НАПРАВЛЕННЯ ГРОМАДЯН ДЛЯ ОГЛЯДУ НА СТАН СП'ЯНIННЯ В ЗАКЛАДИ ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я ТА ПРОВЕДЕННЯ ОГЛЯДУ З ВИКОРИСТАННЯМ ТЕХНIЧНИХ ЗАСОБIВ" вiд 24 лютого 1995 р. N 114/38/15-36-18 я повинен був би обов"язково проходити огляд лише в тому випадку, якщо б у мене спостерiгалися ознаки сп"янiння, а оскiльки я був повнiстю тверезий, повнiстю контролював свої дiї, i ознак мого сп"янiння не спостерiгалося, то я мав повне право вiдмовитися вiд протизаконної, непотрiбної та принизливої процедури i не проходити огляду. У протоколi сержант ЖУРИЛО Є.О. iз шести ознак сп"янiння , якi можуть слугувати пiдставами для обов"язкового проходження мною огляду, вказав лише одну : запах алкоголю з рота, а iнших не було, хоча одна ця ознака не може слугувати доказом того, що я перебуваю у станi сп"янiння, при цьому я кiлька разiв повторив це вголос сержантовi ЖУРИЛУ Є.О. , а також його напарнику, який трiшки пiзнiше пiдсiв на заднє сидiння автомобiля. Я сказав дослiвно таку фразу ; " Запах алкоголю з рота не може бути доказом того, що я перебуваю у станi алкогольного сп"янiння, можуть бути i iншi причини виникненння запаху з рота , подiбного до запаху алкоголю " . При цьому я помiтив, що нi сержант ЖУРИЛО Є.О. , нi його невiдомий менi напарник, так i не зрозумiли змiсту цiєї фрази, вони або не хотiли її зрозумiти, або не змогли чи через її складнiсть, чи через iншi причини. Причому менi незрозумiло, чим , яким саме приладом, сержант ЖУРИЛО Є.О. визначав наявнiсть запаху алкоголю у мене з рота, i як давно цей його прилад проходив чергову перевiрку в органах стандартизацiї, метрологiї та сертифiкацiї. Чому для визначення перевищення швидкостi на 20 кiлометрiв за годину, за що передбачається штраф у розмiрi 17 гривень, використовується прилад, який повинен проходити щорiчну перевiрку в органах стандартизацiї, метрологiї та сертифiкацiї ( атестацiю), а для визначення "запаху алкоголя з рота" , за що передбачається штраф у 15 разiв бiльший, використовується неповiрений нiким нiс iнспектора ДАI ??? Може, йому запах алкоголю вчувається завжди i всюди, чому я повинен через це щоразу проходити медичний огляд, втрачати час i пiддавати своє життя небезпецi ? Крiм того, я вiдмовився проходити огляд на стан сп"янiння ще й у вiдповiдностi iз п. 2.14 ПДР, пiдпункт (е), де говориться : " Водiй має право вiдступати вiд вимог законодавства в умовах дiї непереборної сили або коли iншими засобами неможливо запобiгти власнiй загибелi чи калiцтву громадян". Тобто, на пiдставi всiх вищезазначених фактiв у той момент я вважав, що невiдомi менi особи, якi вдягненi у форму працiвникiв мiлiцiї, зупиняють мене в темну пору доби ( 3 години 45 хвилин ночi) , їхнiй автомобiль не обладнаний проблисковими маячками, на мою вимогу причини зупинки не повiдомляють i службових посвiдчень не пред"являють, виконують провокацiйнi незаконнi дiї ( а саме - безпiдставно, без надання вiдповiдних письмових документiв обшукують мiй автомобiль) , прагнуть обманним шляхом посадити мене до свого автомобiля i кудись вивезти у невiдомих менi цiлях, а можливо, i заподiяти менi тiлесних ушкоджень, якi можуть виявитися смертельно небезпечними. Перевiряти ж цiною власного життя цi небезпiдставнi пiдозри я не хотiв i не мав права, так як у мене на утриманнi знаходяться двоє неповнолiтнiх дiтей. Крiм того, у мене в автомобiлi знаходився ще один громадянин, якого цi пiдозрiлi невiдомi особи також могли зробити калiкою. Тому я вiдмовився виконувати вимоги цих осiб, якi були вдягненi у форму працiвникiв мiлiцiї, про проходження медичного огляду за запропонованою цими невiдомими особами схемою. Пiсля того, як я внiс свої зауваження до протоколу, сержант ЖУРИЛО Є.О. на моє прохання не надав менi копiю цього протоколу, чим порушив п. 2.1, ч.2 "IНСТРУКЦIЇ з органiзацiї провадження та дiловодства у справах про адмiнiстративнi порушення правил, норм i стандартiв, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху" , затвердженої наказом Мiнiстерства внутрiшнiх справ України вiд 22 жовтня 2003 р. N 1217. Крiм того, згiдно цього ж пункту цiєї ж Iнструкцiї сержант ЖУРИЛО Є.О. у випадку, якщо вiн вважав мене за порушника, то вiн повинен був би роз"яснити "порушниковi його права й обов'язки у вiдповiдностi до ст. 268 КУпАП", чого ним зроблено не було. Отже, мабуть, сержант ЖУРИЛО Є.О. мене порушником не вважав, то чому ж тодi так довго , на протязi практично години, затримував ? Чому зробив запис у моєму Талонi до посвiдчення водiя ? Чому склав на мене незаконно протокол ? Куди дiвся другий примiрник Протоколу ?? Я ще раз наголошую, що я не ухилявся вiд проходження медичного огляду, а вiдмовився з ряду вищевказаних причин. Проте вранцi 24 лютого 2004 р. я в 9.20 самостiйно прибув у Черкаський обласний наркологiчний диспансер i самостiйно за власним бажанням здав кров на аналiз наявностi у моїй кровi вмiсту алкоголю, а також пройшов повнiстю медогляд , в т.ч. у лiкаря-невролога. Аналiз моєї кровi показав вiдсутнiсть у нiй алкоголю, руки не тремтiли, ноги ходили рiвно, пiд час спiлкування з наркологом та iншими лiкарями нiхто не дорiкнув менi про запах алкоголю з рота, про що я отримав в цей же день , 24.02.